Головна > Правова допомога > ПОРУШЕННЯ ПРАВ ЗАСУДЖЕНИХ ПРИ РОЗГЛЯДІ СУДАМИ КЛОПОТАНЬ ПРО УДЗ

ПОРУШЕННЯ ПРАВ ЗАСУДЖЕНИХ ПРИ РОЗГЛЯДІ СУДАМИ КЛОПОТАНЬ ПРО УДЗ

В даній статті я звертаю увагу на неоднозначну судову практику при розгляді судами клопотань про умовно-дострокове звільнення. Така неоднозначність призводить, з одної сторони, до невідповідності вимогам КПК України, а з іншої – до порушення прав засуджених.

Так, при зверненні засуджених до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення, більшість судів у своїх ухвалах посилаються на ст. 154 КВК України, що взагалі є абсурдним, оскільки дана стаття регулює питання умовно-дострокового звільнення внаслідок подання органу або установи виконання покарань, а не розгляд клопотання засудженого, вирішення питання якого передбачено ст. 539 КПК України.

Так, суддя Малиновського районного суду м. Одеси, залишила без розгляду клопотання засудженої, оскільки засудженій вже було відмовлено в застосуванні умовно-дострокового звільнення, та після цього ще не пройшов час, визначений ч. 7 ст. 154 КВК Українина звернення з повторним поданням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/65321344.

І тут виникає нове питання: чи законодавцем передбачена у КПК України можливість залишення без розгляду клопотань про умовно-дострокове звільнення? У КПК не передбачено прийняття такого процесуального рішення як ухвала про залишення клопотання без розгляду, проте суди приймають таке рішення ніби-то з метою недопущення обмеження прав засудженого.

Однак, з таким висновком погодитися не можна, оскільки ч. 6 ст. 539 КПК України передбачає саме розгляд клопотання. Таким чином, у випадку звернення особи з клопотанням про умовно-дострокове звільнення раніше встановленого строку в силу своєї необізнаності та з урахуванням ч. 1 ст. 26 КПК України, відповідатиме вимогам закону вирішення цього питання шляхом відмови судом у розгляді клопотання засудженого.

Картинки по запросу клопотання

Маю на практиці приклад, коли неправильне застосування ст. 539 КПК України призвело до порушення прав засудженого при відмові судом у задоволенні його клопотання.

У квітні 2017 року засуджений звернувся до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення. Суд прийняв до провадження його клопотання та розглянув по суті. Ухвалою від 06 квітня 2017 року йому відмовлено в задоволенні заяви у зв’язку з тим, що з матеріалів особової справи не вбачається підстав для задоволення. Крім того, суддею було зазначено, що 27.10.2016 року суд уже розглядав аналогічне клопотання про умовно-дострокове звільнення та послався на ч. 7 ст. 154 КВК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 539 КПК України у випадку набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання щодо умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання розгляд повторного клопотання з цього самого питання щодо осіб, засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п’яти років, може мати місце не раніше як через рік з дня винесення ухвали суду про відмову.

Зазначена норма встановлює обов’язок суду розглядати відповідні клопотання не раніше, ніж через рік з дня набрання законної сили ухвалою суду про відмову в задоволенні клопотання.

Таким чином, всупереч ч. 6 ст. 539 КПК України суддя розглянула повторне клопотання про умовно-дострокове звільнення раніше встановленого законом строку. При цьому однією з підстав відмови в задоволенні клопотання було те, що аналогічне клопотання розглядалося 27.10.2016 року, тобто станом на 06.04.2017 року річний строк, встановлений законом для повторного розгляду клопотання, не сплив.

Картинки по запросу клопотання

Як вбачається з ч. 6 ст. 539 КПК України суд мав право розглядати повторне клопотання після 27.10.2017 року, а оскільки суддею було розглянуто клопотання у квітні 2017 року, то у випадку повторного звернення засудженого, у суду відсутні підстави для задоволення його клопотання, оскільки передбачений законом річний строк ще не минув, і повторний розгляд його клопотання по суті можливий тільки після 06 квітня 2018 року. Строк покарання спливає у червні 2018 року.

Враховуючи, що апеляційні суди необгрунтовано залишають ухвали без змін, а ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних прав відмовляє у відкритті провадження на касаційну скаргу з такої категорії справ, мотивуючи тим, що рішення суду апеляційної інстанції, прийняте за результатами розгляду скарги на ухвалу, якою вирішуються питання, пов’язані з виконанням вироку, не підлягає касаційному оскарженню, оскільки таке оскарження не передбачене у ст. 539 КПК України, а тому такі особи можуть розряховувати тільки на справедливу сатисфакцію у Європейському суді з прав людини……Однак, час грає проти них.

Автор статті: Татьяна Глушкова, адвокат

Джерело: blog.liga.net

©

Please follow and like us: