Головна > Правова допомога > ВСУ РОЗ’ЯСНИВ, В ЯКОМУ ВИПАДКУ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ОСКАРЖЕНА УХВАЛА СЛІДЧОГО СУДДІ, НЕ ВИЗНАЧЕНА Ч. 1, 2 СТАТТІ 309 КПК (постанова ВСУ від 12 жовтня 2017 року № 5-142кс(15)17)

ВСУ РОЗ’ЯСНИВ, В ЯКОМУ ВИПАДКУ ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ МОЖЕ БУТИ ОСКАРЖЕНА УХВАЛА СЛІДЧОГО СУДДІ, НЕ ВИЗНАЧЕНА Ч. 1, 2 СТАТТІ 309 КПК (постанова ВСУ від 12 жовтня 2017 року № 5-142кс(15)17)

Адвокат підозрюваного звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність заступника Генерального прокурора України з вимогою скасувати постанову про відмову в задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження та зобов’язати прокурора закрити кримінальне провадження.

Слідчий суддя скаргу задовольнив, визнав постанову прокурора невмотивованою і скасував її, а також зобов’язав прокурора вчинити дії, визначені пунктом 1 частини другої статті 283, пунктом 2 частини першої статті 284, частиною четвертою статті 284 КПК (зокрема встановити відсутність події кримінального правопорушення), та протягом трьох днів з часу постановлення ухвали прийняти постанову про закриття даного кримінального провадження. Також слідчий суддя зобов’язав уповноважену особу Генеральної прокуратури України протягом 24 годин з моменту прийняття уповноваженим прокурором постанови про закриття кримінального провадження внести до ЄРДР відомості про його закриття.

Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді на підставі частини четвертої статті 399 КПК, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Суд касаційної інстанції залишивши без змін ухвалу апеляційного суду.

ВСУ скасував ухвали апеляційного суду та ВССУ, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВСУ:

Верховний Суд України вказав, що апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що положення частини четвертої статті 399 КПК, якою він керувався, стосуються відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами на судові рішення, які прямо визначені у статтях КПК.

Також ВСУ зазначив, що посилаючись на статтю 309 КПК, апеляційний суд проігнорував той факт, що зміст резолютивної частини оскарженої ухвали слідчого судді вказує на відсутність можливості подання заперечень проти цієї ухвали під час підготовчого провадження в суді, тоді як така альтернатива апеляційному оскарженню прямо передбачена в частині третій зазначеної статті.

ВСУ роз’яснив, що оскільки слідчий суддя прийняв рішення, яке не передбачено КПК, бо не узгоджується з положеннями статті 304 КПК стосовно його повноважень, суду апеляційної інстанції при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження належало виходити з приписів статті 9 КПК, яка розкриває принцип законності кримінального провадження та в частині шостій установлює, що коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Серед таких засад – забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (пункт 17 частини першої статті 7 КПК), а її зміст розкрито у статті 24 КПК, згідно з частиною першою якої кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.

ВСУ дійшов висновку, що у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення частини третьої статті 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити у перевірці її законності, посилаючись на приписи частини четвертої статті 399 КПК.

За матеріалами Українського права.

Please follow and like us: