Головна > Правова допомога > ВС/КЦС: Висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено і іншими доказами (ВС/КЦС № 591/6441/14-ц від 16.05.2018)

ВС/КЦС: Висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено і іншими доказами (ВС/КЦС № 591/6441/14-ц від 16.05.2018)

Фабула судового акту: Відповідно до норм частини 2 статті 128 Сімейного кодексу підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Проте, незважаючи на існування такої норми, суди як правило не зважають на будь-які докази для встановлення такого факту натомість надаючи перевагу лише висновкам судово-генетичних експертиз.

У даній справі батько дитини звернувся до суду із позовом про визнання батьківства відносно дитини та зобов’язання органу РАЦС внести зміни до актового запису про народження, вказавши в графі відомості про нього як батька дитини та змінити прізвище дитини.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач вказав, що протягом 10 років проживав з матір’ю дитини однією сім’єю без реєстрації шлюбу в квартирі його батьків.

Проте на момент народження дитини він працював за межами міста, а тому мати дитини самостійно зареєструвала народження дитини.

Рішенням місцевого суду у задоволенні позову було відмовлено у зв’язку із тим, що походження дитини можливо встановити лише шляхом проведення судово-генетичної експертизи, яка була призначена та не відбулася через неявку відповідачки до експертної установи з поважних причин.

Проте, апеляційний суд таке рішення скасував та постановив нове ,яким позовні вимоги задовольнив.

Мотивуючи таке рішення суд апеляційної інстанції вказав, що відсутність поважних причин, які б перешкоджали матері дитини з’явитися разом з дитиною до експертної установи підтверджує факт її ухилення від взяття участі в призначеній судово-імунологічній експертизі, внаслідок чого проведення призначеної експертизи не відбулось і ці обставини позбавили батька дитини надати суду докази з приводу визначення кровної спорідненості між ним та малолітньою дитиною.

При цьому факт батьківства підтверджується обмінною картою відомостей, альбомом «Наш малыш» та показаннями свідків.

Переглядаючи ці рішення у касаційному порядку та залишаючи рішення апеляційного суду в силі КЦС зазначив, що в частині предмету доказування у даній категорії справі СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Не зважаючи на те, що судово-генетична та судово-імунологічна експертизи у цій справі не проведені, проте, встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження дитини саме від позивача: сумісне проживання відповідача разом із позивачем без реєстрації шлюбу до і на момент народження дитини у квартирі батьків позивача, визнання позивачем дитини своєю.

Аналізуйте судовий акт: Суд: Принцип рівності батьків у вихованні дитини дотримано – нерадиву мати позбавлено батьківських прав (Ізюмський міськрайсуд Харківської області № 623/3081/17 від 08.05.2018)

ВС/КЦС: Якщо один з батьків самочинно змінить визначене на підставі закону або рішення суду місце проживання дитини, суд має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем (ВС/КЦС, №350/1258/17, 03.05.18)

Cуд: При визначенні місця проживання дитини перевага матері перед батьком не повинна бути пріоритетом у спорі (апеляційний суд Житомирської області № 285/1429/17 від 15.02.2018)

ВС/КЦС: Підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу є ЛИШЕ наявність ФАКТИЧНИХ шлюбних стосунків (№ 337-5266/1-ц від 25.01.2018)

 

Постанова

Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

справа № 591/6441/14-ц

провадження № 61-6030св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого – Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), ЖуравельВ. І., Крата В. І., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_4,

відповідачі – ОСОБА_5, Зарічний відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сумського міського управління,

представник відповідача – адвокат ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6, який діє  в інтересах ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Сумської області від 05 вересня 2016 року у складі колегії суддів Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Семеній Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, яким після уточнення просив визнати його батьківство відносно малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов’язати Зарічний відділ державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження, вказавши в графі відомості про нього як батька дитини та змінити прізвище дитини на «ІНФОРМАЦІЯ_2».

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що у період з вересня 2001 року по квітень 2010 року без реєстрації шлюбу проживав однією сім’єю разом із ОСОБА_5 у квартирі його батьків за адресою АДРЕСА_1.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року у них народився син ОСОБА_7. На момент оформлення документів позивач працював за межами міста, а відповідач самостійно зареєструвала народження дитини, і у свідоцтві про народження дані про батька зазначено як ОСОБА_9 замість ОСОБА_4, у зв’язку з чим просив задовольнити його позов.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 вересня 2015 року у складі судді Гриценко О. В. у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що кровну спорідненість між позивачем та дитиною ОСОБА_7 можливо встановити лише шляхом проведення судово-генетичної експертизи, яка була призначена та не відбулася через неявку ОСОБА_5 до експертної установи з поважних причин, а ОСОБА_4 не надано будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 05 вересня 2016 року рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково: визнано його батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов’язано Зарічний районний у м. Суми відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області внести зміни до актового запису №1101 про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у дані про батька дитини, виключивши «ОСОБА_4». В іншій частині позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відсутність поважних причин, які б перешкоджали відповідачу з’явитися разом з дитиною до обласного комунального закладу «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» для відбору зразків крові підтверджує факт ухилення відповідача від прийняття участі в призначеній судово-імунологічній експертизі та від надання експертам зразків своєї крові та крові сина ОСОБА_7, внаслідок чого проведення призначеної експертизи не відбулось і ці обставини позбавили позивача надати суду докази з приводу визначення кровної спорідненості між ним та малолітньою дитиною.

Факт доведеності позивачем свого батьківства відносно малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, підтверджується наданими позивачем доказами (обмінною картою № 730 відомостей пологового будинку, пологового відділення лікарні про новонародженого (амбулаторна картка ОСОБА_7), якого народила ОСОБА_5, альбомом «Наш малыш») та показаннями свідків, що відповідно до частини другої статті 128 СК України є підставою для визнання батьківства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зміну прізвища дитини, апеляційний суд виходив із того, що оскільки на час розгляду справи дитина досягла 11 років і для вирішення цього питання підлягає врахуванню її згода, але дитина з цього приводу не була допитана ані органом опіки та піклування, ані в суді. Батьки виконують свої обов’язки щодо виховання дитини, а інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини, позивачем суду не надано.

23 вересня 2016 року представник ОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Сумської області від 05 вересня 2016 року та залишити в силі рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 вересня 2015 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд долучив до справи нові докази, які подані з порушенням статті 131 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи) та дійшов помилкового висновку, що відповідач ухилялася від проведення судово-імунологічної експертизи, оскільки вона відмовилася від її проведення, що є її правом відповідно до Конституції України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

23 лютого 2017 року до суду надійшли заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу представника ОСОБА_5, в яких він просить залишити без змін рішення апеляційного суду, а касаційну скаргу залишити без задоволення. Вказує, що апеляційним судом правильно встановлено фактичні обставини справи та воно ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 березня 2017 року дану справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі – ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 частини першої Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 лютого 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції 15 червня 2005 року, батьками дитини вказані: батько ОСОБА_9, мати ОСОБА_5.

Підставою актового запису про народження дитини за № 1101 від 15 червня 2005 року є заява її матері № 104-03-32 від 15 червня 2005 року; запис про батька дитини вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Відповідно до статті 128 СК Українивизнання батьківства за рішенням суду відбувається за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 28 січня 2015 року призначено по справі судово-генетичну експертизу, яку залишено без виконання, оскільки ОСОБА_7 відмовилася з’явитися для забору зразків ДНК.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 01 лютого 2016 року призначено судово-імунологічну експертизу, проведення якої доручено обласному комунальному закладу «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи», проте відповідач разом із сином до медичного закладу не з’являлася, у зв’язку з чим ухвалою апеляційного суду Сумської області від 18 квітня 2016 року було здійснено примусовий привід ОСОБА_5 разом із сином до експертної установи.

Відповідно до повідомлення обласного комунального закладу «Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи» та заступника в. о. начальника Сумського ВП (м. Суми) ГУНП в Сумській області ОСОБА_5 разом із сином ОСОБА_7 відмовилася від виконання ухвали суду з власних міркувань.

Щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Судово-генетична та судово-імунологічна експертизи у цій справі не проведені, проте, встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження ОСОБА_7 від позивача: сумісне проживання відповідача разом із позивачем без реєстрації шлюбу до і на момент народження дитини у квартирі батьків позивача, визнання позивачем дитини своєю.

Заперечуючи встановлені судом обставини, відповідач належних і допустимих доказів на їх спростування не надала.

Доводи касаційної скарги направлені виключно на переоцінку фактичних обставин справи і доказів, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень касаційної суду.

Мотиви касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права під час проведення експертного дослідження колегія суддів також відхиляє, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій відповідні судово-генетична та судово-імунологічна експертизи призначалися, проте проведені не були з власних міркувань відповідача.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та порушень норм процесуального права немає.

Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішення апеляційного суду у передбаченому статтями 411, 412 ЦПК Українипорядку немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 05 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Джерело

Please follow and like us: