Головна > Правова допомога > Спадкування майна: який договір обрати?

Спадкування майна: який договір обрати?

Значна кількість людей, які бажають перевести своє майно у власність іншої особи, замислюються над питанням: «А що ж краще – дарувати нерухоме майно, заповідати чи оформити договір довічного утримання?».

Саме з таким запитанням на одному з моїх особистих прийомів звернувся і пан Віктор. У зв’язку з поганим самопочуттям він вирішив проконсультуватися щодо того, як розпорядитись своїм майном. Адже у чоловіка є однокімнатна квартира та йому не хотілось би, щоб у разі смерті майно потрапило до чужих рук.

Роз’яснюю:

Договір дарування

Так, відповідно до частини 1 статті 717 Цивільного кодексу України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

При цьому слід наголосити на безоплатність такого договору.

Це означає, що дарувальник не має права вимагати від обдаровуваного здійснення на свою користь будь-яких дій майнового чи немайнового характеру.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Як наслідок, дарувальник втрачає будь-які свої права на нерухомість, якою він володів.

Зокрема, договір дарування може бути розірваний, наприклад, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей і т. д. До вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.

Договір довічного утримання

Згідно зі статтею 744 Цивільного кодексу України, за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, що має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання, безумовно, є оплатним, оскільки набувач отримує у власність за цим договором певне майно, а відчужувач – необхідне утримання.

Зауважте, що утримання – це забезпечення особи матеріальними та грошовими ресурсами для задоволення її життєво необхідних потреб і створення умов для нормальної життєдіяльності.

Відчужувачем за цим договором може бути фізична особа, незалежно від її віку та стану здоров’я, а набувачем – лише повнолітня, дієздатна фізична або юридична особа. Договір довічного утримання укладають у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання – це спосіб передачі майна, вигідний для обох сторін. Адже і набувач, і відчужувач володіють взаємними правами та обов’язками. У разі неналежного виконання такий договір можна розірвати у судовому порядку.

Заповіт

Що стосується заповіту, то це найпоширеніший спосіб оформлення спадщини. Протягом життя особа вправі скласти заповіт та вносити до нього зміни. При цьому зауважте, що право власності на майно, визначене у заповіті, переходить до спадкоємців після спливу 6 місяців із дня відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця. Заповідач залишається власником майна до кінця своїх днів і вправі розпоряджатись ним на власний розсуд.

Всі вищезазначені договори укладаються у письмовій формі та обов’язково засвідчуються у будь-якого державного чи приватного нотаріуса.

Як оскаржити договір?

Спадкові справи досить популярні в українських судах, адже існує, принаймні, кілька причин, що цьому сприяють:

– повсюдна поширеність ситуації (зі вступом у спадок рано чи пізно стикається кожна людина);

– правова необізнаність населення, що часто має досить розмите уявлення про оформлення спадщини, необхідні документи і т. д.

У випадку укладення договору дарування позовна давність, протягом якої особа може звернутися до суду з позовом про розірвання цього договору, скорочена і становить лише один рік.

Окрім того, перелік підстав, на основі яких такий договір може бути розірвано, є вичерпним. І оскільки, як зазначалося вище, договір дарування є безоплатним, дарувальник не може вимагати повернення майна з тих причин, що обдарований не виконав дій, які були передбачені в усній домовленості.

У договорі довічного утримання (догляду), навпаки, однією з основних умов є умова щодо можливості його розірвання у випадку неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, передбачених у договорі. У такому разі ризик залишитися без майна, у разі порушення умов договору, несе саме особа, на користь якої укладений договір, а не особа, яка є відчужувачем майна.

При цьому витрати, здійснені набувачем майна, до розірвання договору не відшкодовуються.

Що стосується заповіту, то заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Крім того, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт чи скласти новий.

Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

Важливо, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Хотілося б зазначити, що особи мають різні причини, які спонукають їх укладати договори, спрямовані на відчуження нерухомого майна, і вільні самі вирішувати, який договір вони будуть укладати в тому чи іншому разі.

Якщо Ваші права порушуються, звертайтесь до правопросвітницького проекту Міністерства юстиції України «Я МАЮ ПРАВО!» 0800 213 103. Тут Ви не тільки можете отримати вичерпну правову консультацію, але й безкоштовного адвоката для захисту прав у суді.

Захищайте свої права разом із Мін’юстом!

Джерело

Please follow and like us: