Головна > Здоров'я > Сексуальна активність і серцево-судинні захворювання

Сексуальна активність і серцево-судинні захворювання

Науковий виклад Американської асоціації серця Затверджено Американською Урологічною Асоціацією, Товариством серцево-судинної ангіографії, Товариством торакальних хірургів, Американською асоціацією серцево-судинної та легеневої реабілітації, Міжнародним товариством сексуальної медицини, Американським коледжем кардіології, Товариством серцевого ритму та серцевої недостатності.
Cексуальна активність є важливим компонентом якості життя пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (ССЗ) та їх партнерів, включаючи багатьох пацієнтів похилого віку. Зниження сексуальної активності та функцій є поширеним явищем у пацієнтів з ССЗ і часто взаємопов’язані з тривогою та депресією. Метою досліджень Американської асоціації серця є синтез та узагальнення даних, що стосуються сексуальної активності та серцевих захворювань, для надання рекомендацій щодо ведення прийому лікаря з пацієнтами, які мають порушення сексуальної активності.

Рекомендації в цьому документі ґрунтуються на опублікованих дослідженнях Панелі консенсусу Прінстона, 36-ї конференції Бетесди, Європейського товариства кардіологічних рекомендацій з фізичної активності та спортивної активності для пацієнтів з ССЗ, рекомендації Американського коледжу кардіології.
Класифікація рекомендацій у цьому документі ґрунтується на встановлених критеріях ACCF / AHA

Гострі серцево-судинні стани під час сексуальної активності
Численні дослідження вивчали серцево-судинну та нейроендокринну реакцію на сексуальне збудження та статевий акт, причому більшість оцінювали чоловічі фізіологічні реакції під час гетеросексуального вагінального контакту. Під час прелюдії систолічний і діастолічний системний артеріальний тиск та частота серцевих скорочень поступово збільшуються, при цьому більш помірні збільшення відбувається під час сексуального збудження. Найбільше зростання відбувається протягом 10-15 секунд оргазму, з швидким поверненням до вихідного систолічного артеріального тиску і частоти серцевих скорочень.

У чоловіків і жінок аналогічні нейроендокринні прояви під час сексуальної активності: зміна артеріального тиску і частоти серцевих скорочень. Дослідження, проведені головним чином у молодих одружених чоловіків показали, що сексуальна активність з партнером в порівнянні з легкою та помірною фізичною активністю знаходиться в діапазоні від 3 до 4 метаболічних еквівалентів(METS); тобто еквівалент сходження 2-х сходів або жвавої ходьби) протягом короткого часу.

Частота серцевих скорочень рідко перевищує 130 ударів в хвилину, а систолічний артеріальний тиск рідко перевищує 170 мм.рт.ст. у нормотензивних пацієнтів. Проте, одне дослідження з нормотензивними пацієнтами продемонструвало значні відхилення в пікових частотах і системному артеріальному тиску під час оргазму.

Більшіть досліджень, що оцінювали серцево-судинні ефекти під час сексуальної активності, порівнювали потребу міокарда у кисні під час статевого акту та жвавої ходьби, оскільки вони проводились у здорових молодих чоловіків, результати можуть бути не характерними для всіх людей, особливо тих, хто старше, менш фізично розвинутий або з серцево-судинними захворюваннями. Тому, більш доцільно стверджувати, що статева активність еквівалентна легкій та помірній фізичній активності в діапазоні від 3 до 5 METS, беручи до уваги здатність людини виконувати фізичну активність. Деякі пацієнти, особливо люди похилого віку, можуть мати труднощі з досягненням оргазму з медичних або емоційних причин. При спробі досягти оргазму, цілком можливо, що такі особи можуть проявляти себе більшою мірою, тим самим більше виснажуватись з відносно більшим впливом на їх серцево-судинну систему (хоча конкретних даних про це бракує).

Сексуальна активність та ССЗ

Рекомендації:
1. Жінки з ССЗ повинні бути проконсультовані щодо безпеки та доцільності методів контрацепції та вагітності (Клас I; Рівень доказовості C).

2. Доцільно, щоб пацієнти з ССЗ, які бажають ініціювати або відновити сексуальну активність, ретельно проходили медичне обстеження (клас IIa; рівень доказовості C).

3. Сексуальна активність є доцільною для пацієнтів із ССЗ, які за клінічною оцінкою виявляють низький ризик серцево-судинних ускладнень (клас IIа; рівень доказовості В).

4. Навантажувальний стрес-тест є доцільним для пацієнтів, які мають середній або високий ризик винекненя серцево-судинних зхворювань або мають невідомий серцево-судинний ризик, для оцінки працездатності та розвитку симптомів ішемії або аритмії (клас IIa; рівень доказовості C).

5. Статева активність є прийнятною для пацієнтів, які можуть здійснювати >3 до 5 METS без стенокардії, надмірної задишки, змін сегмента ST, ціанозу, гіпотензії або аритмії (клас IIa; рівень доказовості C).

6. Реабілітаційні процедури для серця та регулярні фізичні вправи можуть бути корисними для зниження ризику серцево-судинних ускладнень під час сексуальної активністі для пацієнтів з ССЗ (клас IIа; рівень доказовості В).

7. Пацієнти з нестабільним, декомпенсованим та/або тяжким симптоматичним ССЗ повинні відкласти сексуальну активність до тих пір, поки їх стан не стабілізується (клас III; рівень доказовості C).

8. Пацієнти зі ССЗ, які відчувають дискомфорт з боку серцево-судинної системи, викликані сексуальною активністю, повинні відкласти сексуальну активність до того часу, поки їх стан не стабілізується (клас III; рівень доказовості C).
Чоловіки та жінки зі ССЗ, які не мають або мають мінімальні симптоми з боку серцево-судинної системи під час фізичної діяльності, можуть займатися сексуальною активністю.

До них відносяться пацієнти:

1. за системою класифікації Канади класу I або 2;
2. з серцевою недостатністю класу I або II Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA);
3. легким або помірним ступенем враження клапанів серця;
4. відсутністю симптомів після ІМ;
5. із успішною коронарною реваскуляризацією;
6. більшістю типів вроджених вад серця (ІХС); та
7. із здатністю досягати від 3 до 5 METS під час стрес-тестування без фізичного навантаження, стенокардії, ішемічних електрокардіографічних змін, гіпотензії, ціанозу, аритмії або надмірної задишки.

У пацієнтів з нестабільними або декомпенсованими хворобами серця (тобто пацієнти з нестабільною стенокардією, декомпенсованою серцевою недостатністю, неконтрольованою аритмією або значними враження клапанів серця), сексуальну активність слід відкласти, поки пацієнт не стабілізується та оптимально не піддаватиметься лікуванню. У пацієнтів, у яких здатність до фізичного навантаження або серцево-судинний ризик невідомі, тест на фізичне навантаження буде корисним для оцінки працездатності та розвитку симптомів ішемії, ціанозу, гіпотензії або аритмій.

Показано, що тренування під час кардіологічної реабілітації збільшує максимальну працездатність і знижує частоту серцевих скорочень. Таким чином, санаторна реабілітація та регулярні вправи є правильними стратегіями у пацієнтів зі стабільним ССЗ, які планують жити статевим життям.

На додаток до фізичних вимог під час сексуальної активності, слід звернути увагу на безпеку та доцільність методів контрацепції та вагітності у жінок з ССЗ, особливо з ІХС, захворюваннями клапанів серця або кардіоміопатією. Вагітність пов’язана з фізіологічними змінами, які можуть негативно вплинути на жінок з певними захворюваннями, і особливо потрібно звертати увагу на тих, хто має антикоагуляційну терапію варфарином, оскільки вона становить ризик для плода (у вигляді тератогенного впиву) і матері (у вигляді кровотечі). І навпаки, недостатня антикоагуляція може призвести до ускладнень, таких як гострий тромбоз і тромбоемболія.

Сексуальна активність і специфічні серцево-судинні захворювання

Ішемічна хвороба серця
Рекомендації
1. Статева активність є прийнятною для пацієнтів, які не мають або мають стенокардію, без важких проявів (клас IIa; рівень доказів B).

2. Статева активність є прийнятною через 1 або більше тижнів після неускладненого ІМ, якщо пацієнт не має скарг з боку серцево-судинної системи під час легкої або помірної фізичної активності (Клас IIa; рівень доказовості C).

3. Сексуальна активність є прийнятною для пацієнтів, які пройшли повну коронарну реваскуляризацію (клас IIa; рівень доказів В) і можуть відновитись вже (а) через кілька днів після черезшкірного коронарного втручання, якщо на місці доступу немає ускладнень (клас IIa; або (b) від 6 до 8 тижнів після стандартної операції коронарного шунтування коронарних артерій, якщо стернотомія добре вилікувалася (клас IIa; рівень доказовості В).

4. Статева активність є прийнятною для пацієнтів, які перенесли операцію на відкритому серці і їх загальний стан може бути відновлений через 6 – 8 тижнів після процедури, за умови, що місце де виконувалась стернотомія добре загоїлось (клас IIa; рівень доказовості C).

5. Для пацієнтів з неповною коронарною реваскуляризацією для оцінки ступеня та важкості залишкової ішемії (клас IIb; рівень доказовості C) можна використовувати тест на стрес-навантаження.

6. Сексуальну активність слід відкласти для пацієнтів з нестабільною або рефрактерною стенокардією, поки їх стан не стабілізується і оптимально не піддаватиметься лікуванню (клас III; рівень доказовості C).

Серцева недостатність Рекомендації:

1. Статева активність є прийнятною для пацієнтів з компенсованою та/або легкою серцевою недостатністю класу I або II (клас IIa; рівень доказовості В).

2. Статева активність не рекомендується для пацієнтів з декомпенсованою або прогресуючою серцевою недостатністю (клас III або IV NYHA) до тих пір, поки їх стан не стабілізується (клас III; рівень доказовості C).
Гемодинамічні, судинні, гормональні та нейрогормональні порушення можуть сприяти сексуальній дисфункції, яка зазвичай зустрічається у пацієнтів із серцевою недостатністю. Приблизно 60% – 87% пацієнтів із серцевою недостатністю повідомляють про сексуальні проблеми, включаючи помітне зниження сексуального інтересу та активності, причому одна чверть повідомляє про припинення сексуальної активності.

Статева функція корелює з симптомним статусом, але не з фракцією викиду. Оптимальне лікування пацієнтів із серцевою недостатністю збільшує ймовірність безпечної та задовільної сексуальної активності. Заняття на тренажерах покращує якість життя у пацієнтів з серцевою недостатністю і може сприятливо впливати на їх сексуальну активність. Пацієнтам із дихальною недостатністю або втомою під час сексуальної активності можна рекомендувати використовувати пози напівлежачи або «нижня позиція» під час коїтусу, що зменшує рівень фізичного навантаження і надає змогу відпочити, якщо виникла задишка. Дослідження, що включали стабільних пацієнтів з серцевою недостатністю, показали, що для таких пацієнтів зайняття сексом є безпечним.
Захворювання клапанів серця
Рекомендації:

1. Статева активність є прийнятною для пацієнтів з легким або помірним ступенем враження клапанів серця, зі слабкими симптомами або без них (клас IIa; рівень доказовості C).

2. Сексуальна активність є прийнятною для пацієнтів з нормально функціонуючими протезами, успішно реабілітованими клапанами та успішними інтервенціями транскатетерного клапана (клас IIa; рівень доказовості C).

3. Статева активність не рекомендується для пацієнтів з важким ступенем враження або значно клінічно вираженим враженням клапанів (клас III; рівень доказовості C). Серцева недостатність Рекомендації:

1. Статева активність є прийнятною для пацієнтів з компенсованою та/або легкою серцевою недостатністю класу I або II (клас IIa; рівень доказовості В).

2. Статева активність не рекомендується для пацієнтів з декомпенсованою або прогресуючою серцевою недостатністю (клас III або IV NYHA) до тих пір, поки їх стан не стабілізується (клас III; рівень доказовості C).
Гемодинамічні, судинні, гормональні та нейрогормональні порушення можуть сприяти сексуальній дисфункції, яка зазвичай зустрічається у пацієнтів із серцевою недостатністю. Приблизно 60% – 87% пацієнтів із серцевою недостатністю повідомляють про сексуальні проблеми, включаючи помітне зниження сексуального інтересу та активності, причому одна чверть повідомляє про припинення сексуальної активності.

Статева функція корелює з симптомним статусом, але не з фракцією викиду. Оптимальне лікування пацієнтів із серцевою недостатністю збільшує ймовірність безпечної та задовільної сексуальної активності. Заняття на тренажерах покращує якість життя у пацієнтів з серцевою недостатністю і може сприятливо впливати на їх сексуальну активність. Пацієнтам із дихальною недостатністю або втомою під час сексуальної активності можна рекомендувати використовувати пози напівлежачи або «нижня позиція» під час коїтусу, що зменшує рівень фізичного навантаження і надає змогу відпочити, якщо виникла задишка. Дослідження, що включали стабільних пацієнтів з серцевою недостатністю, показали, що для таких пацієнтів зайняття сексом є безпечним.
Захворювання клапанів серця
Рекомендації:

1. Статева активність є прийнятною для пацієнтів з легким або помірним ступенем враження клапанів серця, зі слабкими симптомами або без них (клас IIa; рівень доказовості C).

2. Сексуальна активність є прийнятною для пацієнтів з нормально функціонуючими протезами, успішно реабілітованими клапанами та успішними інтервенціями транскатетерного клапана (клас IIa; рівень доказовості C).

3. Статева активність не рекомендується для пацієнтів з важким ступенем враження або значно клінічно вираженим враженням клапанів (клас III; рівень доказовості C).

Аритмії, кардіостимулятори та імплантований дефібрилятор серця Рекомендації:

1. Сексуальна активність є прийнятною для пацієнтів з фібриляцією передсердь або тріпотінням передсердь (клас IIa; рівень доказовості C).

2. Статева активність є прийнятною для пацієнтів з анамнестичною атріовентрикулярною тахікардією, атріовентрикулярною тахікардією або передсердної тахікардією з контрольованими аритміями (клас IIa; рівень доказовості C).

3. Статева активність є прийнятною для пацієнтів з кардіостимуляторами (клас IIa; рівень доказовості C)

4. Статева активність є прийнятною для пацієнтів з імплантованим дефібрилятором серця для первинної профілактики (клас IIa; рівень доказовості C).

5. Статева активність є прийнятною для пацієнтів з імплантованим дефібрилятором серця, що використовуються для вторинної профілактики, у яких помірна фізична активність (> 3–5 METS) не викликає шлуночкової тахікардії або фібриляції (рівень доказовості C).

6. Сексуальну активність слід відкласти для пацієнтів з фібриляцією передсердь і погано керованою частотою скорочень шлуночків, з неконтрольованими або симптомними надшлуночковими аритміями, зі спонтанними або індукованими фізичними вправами шлуночковими тахікардіями, поки не буде досягнено оптимально керованого стану (клас III; рівень доказів C)

7. Сексуальну активність слід відкласти у пацієнтів з імплантованим дефібрилятором, які багато разів знаходились у стані шоку, до стабілізації та оптимального контролю аритмій (клас III; рівень доказовості C).

Вроджені вади серця

Рекомендації:

1. Статева активність є прийнятною для більшості пацієнтів із вродженими вадами серця, які не мають декомпенсованої або розвиненої серцевої недостатності, значних клінінчних проявів або неконтрольованих аритмій (клас IIa; рівень доказовості C).

Гіпертрофічна кардіоміопатія
Рекомендації:
1. Сексуальна активність є доцільною для більшості пацієнтів з гіпертрофічною кардіоміопатією (клас IIa; рівень доказовості C).

2. Сексуальна активність повинна бути відкладена для пацієнтів з гіпертрофічною кардіоміопатією, які мають сильно клінічно виражені симптоми, поки їх стан не стабілізується (клас III; рівень доказовості C).

Серцево-судинні препарати та іх вплив на статеву функцію

Рекомендації:

1. Серцево-судинні препарати, які можуть поліпшити симптоми та виживання, не слід припиняти через занепокоєння щодо потенційного впливу на статеву функцію (клас III: шкода; рівень доказовості C).

Фармакотерапія інгібіторами PDE5 при статевій дисфункції
Рекомендації:

1. Інгібітори PDE5 є ефективними при лікуванні ЕД у пацієнтів зі стабільним ССЗ (клас I; рівень доказовості A).

2. Безпечність інгібіторів PDE5 невідома у пацієнтів при важкому стенозі аорти або HCM (клас IIb; рівень доказовсті C).

3. Інгібітори PDE5 не повинні використовуватися у пацієнтів, які отримують нітратну терапію (клас III; рівеь доказовості В).

4. Нітрати не слід призначати пацієнтам протягом 24 годин після введення силденафілу або варденафілу або протягом 48 годин після введення тадалафілу (клас III; рівень доказовості В).

Місцева естрогенна терапія (Local and Topical Estrogen Therapy)

Рекомендації:

1. Несистемне використання естрогенів для лікування диспареунії у жінок з ССЗ є доцільним (клас IIa; рівень доказів C).

Рослинні препарати

Рекомендації:

1. Доцільно попереджати пацієнтів із ССЗ щодо потенціалу несприятливих явищ із застосуванням рослинних препаратів з невідомими інгредієнтами, які приймаються для лікування сексуальної дисфункції (клас IIb; рівень доказовості C).

Психологічні проблеми сексуальної активності та ССЗ
Рекомендації:

1. Тривожність і депресію щодо сексуальної активності слід оцінювати у пацієнтів з ССЗ (клас I, рівень доказовості В).

Консультування пацієнтів та їх партнерів
Рекомендації:

1. Консультування пацієнтів та їх партнерів з боку медичних працівників є корисним для відновлення сексуальної активності після ССЗ (клас I; рівень доказовості B).
Хоча консультування з приводу статевого життя пацієнтів із ССЗ та їх партнерів є важливою складовою відновлення, воно рідко передбачається. Потенційними причинами цього є відсутність досвіду чи комфорту для обговорення сексуальних питань, недостатнє знання з питань сексуальної активності та ССЗ та обмежений час.

Висновки

Статева активність є важливою складовою якості життя пацієнта та його партнера і для більшості пацієнтів із ССЗ доцільножити статевим життям. Доцільно, щоб пацієнти з ССЗ, які бажають жити статевим життям пройшли комплексне обстеження заздалегідь. Ті, у кого стабільні симптоми і хороша функціональна здатність, зазвичай мають низький ризик розвитку несприятливих серцево-судинних подій під час сексуальною активністі. Пацієнтів з нестабільними або важкими симптомами слід спочатку лікувати і стабілізувати до початку статевого життя. Фізичне тестування може надати додаткову інформацію щодо безпеки сексуальної активності у пацієнтів з невизначеним або нечітким ризиком.

Серцево-судинні препарати не завжди є справжньою причиною ЕД, і ті, які можуть поліпшити симптоми і виживання, не повинні бути припинені через занепокоєння щодо потенційного впливу на статеву функцію. Інгібітори PDE5 виявилися безпечними та ефективними у багатьох пацієнтів зі стабільним ССЗ; однак, використання нітратів є абсолютним протипоказанням для введення інгібіторів PDE5.

Тривожність і депресія є важливою проблемою у пацієнтів з ССЗ і можуть сприяти зменшенню чи порушенню статевої активності. Консультування з приводу статевого життя хворих на ССЗ та їх партнерів є важливою складовою відновлення; На жаль, це застосовується рідко.

Необхідні подальші дослідження щодо сексуальної активності при конкретних серцево-судинних захворюваннях, зокрема, щодо впливу ССЗ на сексуальну активность у жінок і у літніх людей.

Повний текст файлу у PDF-форматі: http://bit.ly/2t5JwLB
Джерело: https://bit.ly/2GOqxyT
Переклад: Татьяна Венгер

Джерело

Please follow and like us: