Головна > Правова допомога > Захист ВІЛ-інфікованих клієнтів в ЄСПЛ

Захист ВІЛ-інфікованих клієнтів в ЄСПЛ

16 травня 2019 року Центр стратегічного судового захисту (ЦСС) УГСПЛ виграв в Європейському суді з прав людини прецедентну справу Logvinenko v. Ukraine. Ця справа є першою з понад 30-ти справ ВІЛ-інфікованих клієнтів якими займаються юристи УГСПЛ в останні 2 роки в рамках захисту прав людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, представників ключових спільнот ЛЖВ та осіб, хворих на туберкульоз. Над захистом прав клієнта по цьому кейсу зі сторони УГСПЛ працювали адвокати ЦСС Олена Проценко і Орина Чилутьян.

Адвокат ЦСС УГСПЛ Олена Проценко ділиться досвідом щодо захисту ВІЛ-інфікованих клієнтів в ЕСПЛ та окремо тлумачить нюанси прецедентної справи Logvinenko v. Ukraine.

«Оскільки статистику можна простежити тільки з 2012 року, можу сказати, що за цей період 26 справ в ЄСПЛ були комуніковані Уряду України, тобто держава-відповідач підготувала свої заперечення за такими скаргами.

Значно більше скарг було подано, але ще не комуніковано. Хоча статистика в ЄСПЛ не ведеться, можу сказати, що тільки УГСПЛ на сьогодні веде 4 справи осіб з ВІЛ та/або туберкульозом в ЄСПЛ.

Теми, що зустрічаються  найбільш часто – це ненадання медичної допомоги в СІЗО або колоніях. Ми також підіймаємо в ЄСПЛ тему ненадання антиретровірусної терапії в колоніях. За однією з наших справ, в 2018 році, ЄСПЛ застосував “термінові заходи” – зобов’язав Україну терміново перевести клієнта в лікарню для проведення операції, без якої йому загрожувала смерть.

Важливо відзначити, що всього за 2018 рік ЄСПЛ застосував тільки 4 термінові заходи до України (не враховуючи справи по збройному конфлікту проти України і Росії).

Належне лікування засуджених в Україні неодноразово ставало предметом розгляду в Європейському суді з прав людини. На жаль, у таких справах держава завжди програє, бо нелікування в’язнів є системною і давно відомою проблемою.

Справа Logvinenko v. Ukraine

Клієнт УГСПЛ Олександр Логвіненко вже вдруге виграв справу проти України щодо поганого медичного забезпечення.

Пан Логвіненко – довічник, який відбуває покарання у Дніпропетровській виправній колонії № 89. Він має ВІЛ та туберкульоз, і у 2011 році ЄСПЛ вже констатував, що Україна не лікувала його від цих захворювань. На їх фоні в Логвіненка розвинувся гепатит С – хвороба, яку в українських тюрмах майже не лікують.

В той час, як ситуація з антиретровірусною терапією для ВІЛ позитивних в’язнів останніми роками покращилася, лікування туберкульозу та гепатиту залишається на вкрай низькому рівні.

В програми лікування гепатиту в місцях несвободи, які запроваджують благодійні організації, заявника не включили через тип вірусу.

Державних ліків від гепатиту в СІЗО та колоніях немає. Таким чином влада просто ігнорує людей, які повільно помирають під їхнім контролем, адже гепатит С прогресує у цироз або рак печінки.

Держава не заперечує системність проблеми, проте вирішувати її не квапиться, що чудово ілюструє справа Логвіненка – у 2001 році він мав малоінтенсивну туберкульозну інфекцію у частці правої легені, через неналежне лікування в колоніях інфекційний процес поширився на обидві легені, набув хронічного характеру,  призвів  до руйнування тканин і виникнення туберкулом, а також розвитку хронічного бронхіту та гепатиту С.

До УГСПЛ клієнт звернувся за допомогою із представництвом в Євросуді. Ще раніше Суд застосував до нього термінові заходи у зв’язку з гепатитом – зобов’язав державу провести медичний огляд та забезпечити лікуванням, а також надав справі пріоритетний розгляд.

Через це рішення у справі прийнято дуже швидко – адже адвокати УГСПЛ відкоментували позицію Уряду України тільки у вересні 2018 року. Зазвичай розгляд справи міг зайняти ще 2-3 роки.

Окрема увага у справі приділяється неналежним умовам тримання заявника в колонії – тіснота, вогкість і холод у камерах, недостатність прогулянок на свіжому повітрі та заходів гігієни, погане світло і харчування. Це перше рішення ЄСПЛ стосовно виправної колонії № 89 у Дніпропетровську.

ЄСПЛ також відзначив, що пан Логвіненко не має ефективних засобів правового захисту всередині країни – ні суд, ні прокуратура не здатні вирішити його проблему. Забезпечення засуджених лікуванням та проведення необхідних обстежень стане можливо лише у разі якісної, а не формальної реформи охорони здоров’я в пенітенціарній системі.

Текст рішення ЄСПЛ можна прочитати англійською за посиланням.

Нетипові справи

Ми ведемо в ЄСПЛ також більш незвичайні справи. Одна з них стосувалася процедури звільнення з в’язниці клієнта, який за час відбування покарання втратив здатність ходити через відсутність лікування інфекції суглоба. Суд відпустив засудженого за станом здоров’я, проте він мав дістатися додому в Волноваху. Держава не зробила нічого, щоб допомогти неходячій людині дістатися додому. Колонія пояснила, що його просто винесуть за ворота і залишать. Хоча клієнту допомогли дістатися додому волонтери БО “100% ЖИТТЯ”, ми підіймаємо перед Євросудом питання зобов’язань держави подбати про транспортування хворих в’язнів.

Ще одна справа стосується зобов’язання держорганів забезпечити недоторканність сімейного життя ув’язненої і її новонародженої дитини. Оскільки клієнтка заразилася туберкульозом в місцях несвободи, у неї відібрали дитину, щоб уберегти її від інфекції. Однак, коли лікарі підтвердили, що вона не є небезпечною для дитини, все одно дитину не повертали матері ще 4 місяці.

Про справу можна прочитати за посиланням.

Справи, що описані вище, зустрічаються значно рідше, ніж проблема нелікування в СІЗО чи колонії, тому такі кейси складніші. За ними немає усталеної і однозначної практики Суду.

Інша складність – це робота з ув’язненими в принципі. Вони знаходяться під контролем і часто під тиском адміністрації місця несвободи. Їх можуть змусити відмовитися від скарги і від адвоката. Тому важливо знайти клієнта, який не боїться йти до кінця, відстоюючи свої права.

Не є секретом, що є вже багато рішень ЄСПЛ, в яких констатується, що держава не виконала зобов’язання надати адекватне лікування ув’язненим і затриманим. Тому можна припустити, що незабаром Суд прийме “пілотне рішення” – зобов’яже Україну вирішити структурну проблему відсутності належного лікування ув’язнених. У таких справах, Україна звітує кожен квартал перед Комітетом Міністрів Ради Європи.

За більш унікальними кейсами теж можна очікувати цікавих рішень, які будуть прецедентними і зможуть використовуватися іншими клієнтами для захисту своїх прав».

Джерело

Поширити допис