Минулого року по Україні та у світі прокотилася хвиля флешмобів #янебоюсьсказати та #MeToo. В них мова йшла про сексуальне насильство та сексуальні домагання. Про те, коли чоловіки відверто ґвалтували чи примушували жінок до сексу залякуванням чи шантажем. Здавалося, спочатку суспільство зрозуміло про що йде мова, однак невдовзі маятник хитнувся у зворотному напрямку і розпочалися звичайні розмови “сама винувата” або ж “тепер вже і залицятися не можна”. Навіть порядні у повсякденному житті чоловіки агресивно і цинічно коментували, відстоювали і захищали ґвалтівників і агресорів.
Не хочеться вірити, що суспільство не знає різниці між залицянням і зґвалтуванням.
А ще прикро, що чимало жінок стали на сторону ґвалтівників.
Це викликало почуття небезпеки. Коли розумієш, що “у разі чого” розраховувати буде ні на кого. Не розбираючись в ситуації, суспільство тебе просто знищить.
Саме тому хочеться зустрітися з жінками, яким не байдуже. Жінками, які зрозуміють і підтримають. Хочеться відчути себе убезпечено серед своїх.
Хочеться побачити, що “своїх” багато. Що ми сила.
До зустрічі завтра!